ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОФІЛЬНОМУ КЛАСІ

Відомо, що в школі, як у краплині води, віддзеркалюється те, що відбувається в суспільстві. Соціально-економічні і соціокультурні зміни в країні вимагають суттєвих інновацій в педагогічну теорію і практику. При теперішніх світових темпах науково-технічного прогресу навчити на все життя неможливо, бо суттєві нововведення спостерігаються протягом життя одного покоління. Тобто йдеться про необхідність неперервної освіти, про формування в учнів потреби в самостійному оволодінні новими знаннями й уміннями, про здатність орієнтуватися спочатку у виборі профілю навчання, а потім у виборі фаху, а в разі потреби й переучуватись у своїй професії відповідно до вимог часу. У цьому зв’язку одним із пріоритетних напрямів модернізації системи освіти в Україні є профільне (передпрофесійне) навчання на старшому етапі загальної середньої освіти.

Які вимоги висуваються сьогодні до вчителя профільної школи? Які мають бути особливості його педагогічної діяльності? Яку ідеальну модель вчителя такої школи можна собі уявити? Якими професійними знаннями й уміннями має оволодіти вчитель для успішної реалізації профільного навчання?

На нашу думку, для профільної школи потрібен учитель-творець, що має власні ідеї, здатний розробити авторські програми як для профільних предметів, так і для елективних курсів та зуміти реалізувати їх у практичному викладанні. Це має бути людина, здатна приймати відповідальність за рівень соціальної зрілості випускників і формування запиту на професійну діяльність, людина, що має високий фах (як відомо, учні можуть вибачити вчителю багато недоліків, але не вибачають непрофесіоналізму), широку ерудицію, наукову компетенцію, високий інтелектуальний потенціал. Окрім власних знань з предмета викладання, вчитель повинен володіти методичними прийомами (не секрет, що є вчителі, які знають свій предмет, але не можуть донести свої знання до учнів), і методами організації пізнавальної діяльності учнів (бути режисером уроку). На уроці і в позаурочний час він має вміти організувати дітей на пошуково-дослідницьку роботу, що зміцнює їх інтерес до предмета.

Аксіомою є те, що кожен вчитель будь-якого навчального закладу повинен бути вихователем. Особливо гостро це питання стоїть у профільних класах, де дітям надається право вибору профілю і альтернатива у елективних курсах. Нецікаві заняття вони відвідувати не будуть. Тож вчитель має бути ще й хорошим психологом, володіти емпатичним розумінням, конгруєнтністю, комунікабельністю, фасилітатаційними здібностями, вміти знаходити контакт з дітьми. Тільки в такому випадку вчитель профільної дисципліни зможе бути організатором пошукової роботи, бути наставником, консультантом, тьютором. Він піднімає вихованця по сходинках професійного зростання від стадії виявлення професійної спрямованості до рівня становлення професійних планів, початкової професійної компетентності, яка набувається випускником при засвоєнні змісту профільної (допрофесійної) підготовки або в системі “школа – вуз”, або у виборі профілю і майбутньої спеціальності в межах обраної професії.

Учитель профільної дисципліни, особливо якщо він ще й класний керівник, має виховувати в учнів комплекс загальнолюдських якостей і елементів загальнолюдської культури, які визначають звичний кодекс поведінки людини в суспільстві; громадянських якостей (почуття відповідальності перед суспільством, батьками, почуття патріотизму, національної гідності); специфічних професійних якостей (якщо в класах фізико-математичного або природничого профілів – любов до винахідництва, раціоналізаторство, дослідництво, експериментаторство); інформаційної культури; самостійність у пошуку рішень; матеріалістичний світогляд; глобальне мислення, готовність до боротьби за пріоритет у вітчизняній науці тощо. У профільному класі особливо важливо виховати мотиваційно-ціннісні, емоційно-вольові й виробничі ставлення учня до світу, професійної діяльності, до навчання, до життя, науки і т.ін. У системі мотиваційно-ціннісних відносин особливу роль відіграє мотив досягнення мети. У профільних класах найчастіше мотив – вступ до вузу. Тож для досягнення віри в свої сили необхідне створення ситуації успіху.

Важливо також сформувати систему переконань, що змістово визначають ідейність особистості (впевненості в істинності й цінності норм, принципів, правил, ідеалів, наукових суджень, законів, сучасної природничо-наукової картини світу) [Гурина Р. Классный руководитель профильного физико-математического класса //Народное образование. – 2004. - №9. – С.160]. Щодо професійної компетентності вчителя профільних класів, то параметри її оцінки можна назвати такі. Учитель має знати: а)основні документи про школу і зокрема “Концепцію профільного навчання в старшій школі” [Концепція профільного навчання в старшій школі. // Інформаційний збірник МОН України. - №24, грудень 2003р., Київ: Пед.преса. – 2003. – С.3-15.]; б) методологічні основи особистісно-орієнтованого, індивідуалізованого і компетентнісного підходів; в) зміст освіти з предмета на базовому і профільному рівнях; г) методику розробки елективних курсів і особливості її реалізації; д) добре володіти методами проблемного навчання, організацією проектної, науково-дослідної діяльності учнів. Окрім цього, вчитель профільного класу повинен вміти: а) прогнозувати навчальний процес, передбачати його результати, спрямовувати навчальну діяльність учнів на максимально індивідуальну самостійну роботу творчого характеру; б) розвивати дослідницьку діяльність, комунікативні здібності; в) використовувати багатоманіття видів діяльності учнів (проектні, індивідуальні, самостійні), з різними джерелами інформації і базами даних, соціальною практикою; г) окрім традиційних використовувати нові види, форми, методи і засоби, що сприяють розвитку індивідуальних особливостей учнів; ґ) прогнозувати труднощі, визначати їхні причини і шляхи усунення, організовувати вивчення предмета, виходячи з логіки його побудови, потреб і можливостей учнів; д) першочергово застосовувати методи і технології навчання, які формують практичні навички збору і аналізу інформації, обробки результатів експерименту, методи, що стимулюють самостійну роботу учнів, відповідальну діяльність, прийоми, що сприяють самоорганізації школярів, становленню їхніх ціннісних орієнтацій; е) максимально використовувати в навчальному процесі можливості інформаційних технологій; є) забезпечувати практичну орієнтацію освіти, формування компетентностей учнів (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, інформаційної, морально-правової і т.ін.); ж) сприяти професійному самовизначенню школярів.

Отже, це вимоги і побажання до ідеальної моделі вчителя-фахівця профільного класу. Проте за даними деяких дослідників [Пан С., Криволапов Н., Бобкова Л. Подготовка педагога профильной школы //Народное образование. – 2004. - №1. – С.134] щодо критеріїв рівня підготовки до роботи у профільному класі, вчителі самооцінюють рівень компетентності в цьому питанні приблизно лише на 50% від необхідного, тобто навіть за самооцінкою вчителі лише на половину готові до роботи у профільних класах. Вивчення причин професійних утруднень учителів засвідчило, що успіх профільного навчання в старшій школі залежить від готовності до якісних змін у своїй професійній діяльності. До них слід віднести: 1) засвоєння змісту предмета на вищому, професійному рівні; 2) використання в роботі значної кількості видів і форм діяльності на уроках і в позаурочний час (групові й індивідуальні, проектні і дослідницькі роботи учнів, організація пізнавальної діяльності з розв’язання задач з використанням нестандартних умов); 3) готовність до зміни системи оцінювання знань; 4) опанування методики організації і функціонування елективних курсів; 5) розуміння сутності компетентнісного підходу в навчанні.

Отже, з’ясування причин недостатньої підготовленості вчителів до роботи у профільних класах свідчить, що в практиці роботи школи педагогам ще далеко до досягнення моделі вчителя профільних класів. Необхідна певна робота щодо підвищення кваліфікації вчителів, яка б сприяла розвитку професійної компетентності педагогів, їхній підготовці до профільного навчання. З цією метою, ураховуючи актуальність проблеми, при інститутах післядипломної освіти треба створити методичний кабінет, який би опікувався проблемами профільного навчання, розробляв науково-методичне забезпечення профільного навчання в старшій школі. Необхідні відповідні програми з підвищення кваліфікації вчителів, які мають включати розробку варіантів програм і навчальних посібників з елективних курсів. Співробітниками інституту мають вестися дослідження з виявлення, вивчення й оцінки результатів перспективного педагогічного досвіду з організації профільного навчання. У випадку ефективної перепідготовки на курсах підвищення кваліфікації до ведення профільного навчання вчителі помітять позитивні зміни в набутті вмінь, які допоможуть їм на практиці забезпечити варіативність і індивідуалізацію навчання, практичну, діяльнісну спрямованість освіти, професійне самовизначення учнів, їх проектну і пошуково-дослідницьку діяльність.

Контроль на курсах має здійснюватись у формі захисту проекту з проблем профільного навчання. Ним може бути розробка програм елективних курсів (щодо їх розробки попередньо визначаються теоретичні й методичні аспекти). Сприяння розвитку професійної компетентності вчителя профільної школи в системі підвищення кваліфікації має включати розробку критеріїв для визначення параметрів оцінки й самооцінки професійної компетентності педагога профільної школи, з’ясування причин утруднень педагогів, виявлення регіональних особливостей при розробці і введенні профільного навчання, науково-методичне забезпечення профільних шкіл. Ці організаційно-педагогічні умови сприятимуть підвищенню теоретичної, практичної і мотиваційної готовності вчителя до профільного навчання.

Окрім цього, необхідне забезпечення в кожному місті психологічного супроводу передпрофільної підготовки для полегшення вибору учнями профілю навчання. Необхідним є й створення творчих предметних і міжпредметних груп учителів з проблем передпрофільного і профільного навчання. У районах має бути вивчений, узагальнений і поширений перспективний педагогічний досвід, створені районні експериментальні майданчики. При серйозному підході в освітніх установах повинна бути організована просвітницька робота з цієї проблеми серед педагогів, учнів, батьків. Також мають застосовуватися заходи щодо підвищення мотивації вчителів до професійного самовдосконалення, необхідно змінити й критерії оцінювання професійної діяльності вчителя. У кожній школі має вестися передпрофільна підготовка, у тому числі за рахунок курсів за вибором у 8-9-х класах, застовуватись особистісно орієнтовані технології, створення ситуації успіху школяра у виборі профілю навчання, доцільним є і введення накопичувальної оцінки на всіх етапах навчання – “портфоліо” (портфель досягнень школяра).

Саме випускник профільного класу з його досягненнями є тим “продуктом”, який виробляється під впливом вчителя. Тож мета профільної освіти трансформується в ідеальну модель майбутнього “виробу” – випускника профільного класу. Якщо в навчальних закладах, що дають професію, обов’язково вказується кваліфікаційна характеристика, тобто ті знання і вміння, якими має володіти претендент на певну професію, то і в школі має бути певна модель випускника профільної школи, тобто ніби його кваліфікаційна характеристика. Конструювання моделі випускника загальноосвітньої середньої школи (ідеального учня) обговорювалось і раніше, проте ігнорувалась специфіка профільної школи, у якій втілюється сукупність різних характеристик, властивостей, компетентностей, необхідних для успішного вибору шляхів соціального, особистісного і професійного самовизначення випускника профільного класу [Артёмова Л.К. Модель выпускника-гимназиста профильного класса //Педагогика, 2004. - №9. – С.53]. Сьогодні саме модель випускника задає системоутворюючий орієнтир у цілепокладанні освітньої установи, стає на кшталт конструкту, відповідно до якого має будуватися діяльність учителя і діяльність учня. Тож вчителю профільного класу треба в своїй роботі орієнтуватися на певний зразок, еталон, орієнтир, образ бажаного результату навчання і виховання, до якого треба прагнути в педагогічній діяльності. Ідеальну модель випускника можна уявити у вигляді особистісних рис, якими має володіти випускник профільного класу. Навчально-виховна діяльність учителя спрямована на досягнення очікуваного результату – досягнення моделі. Модель випускника, що намічає шляхи реалізації мети профільного навчання, є засобом її досягнення. Випускник як продукт профільного навчання може характеризуватись у двох аспектах: 1) володіти певним рівнем знань і навичок, способами організації його діяльності, що забезпечують йому готовність до продовження освіти в певному вузі і адаптацію в суспільстві; 2) стимулювати прагнення до неперервного самовдосконалення, самопізнання, саморозвитку, реалізації себе як громадянина, спеціаліста-трудівника, прибічника здорового способу життя. Він повинен володіти комплексом способів і вмінь взаємодії із зовнішнім світом, що дозволяє йому максимально реалізувати свої потенційні задатки і потреби. Проектування моделі випускника профільного класу відповідно до соціального замовлення передбачає врахування соціально-економічної ситуації в найближчій перспективі. Виходячи з функцій, які людина виконує в житті, та державного замовлення, сьогодні найбільш прийнятні три напрями профілів: фізико-математичний, природничий, гуманітарний. Зазначені напрями профілів мають бути представлені чотирма блоками: “Психічний розвиток”, “Рівень навченості”, “Рівень морального виховання”, “Здоров’я, здоровий спосіб життя”. Ці модельні блоки відбивають заплановані характеристики розвитку певних рис особистості, які в сукупності являють собою знання, уміння й навички, світогляд, емоційно-ціннісні аспекти в розвитку особистості випускника. Відповідно до компонентів загальної спрямованості особистості випускника будь-якого класу до моделі випускника профільного класу за даними досліджень [Артёмова Л.К. Модель выпускника-гимназиста профильного класса //Педагогика, 2004. - №9. – С.56] відносять: систему моральних цінностей; володіння культурними нормами і традиціями, дотримання яких сприяє вихованню духовного світу школяра; гнучкість мислення, почуттів і рухів, яка поєднується з умінням витримувати норми діяльності і поведінки, що задаються в сім’ї, школі, соціокультурному середовищі; наявність твердого характеру в поєднанні з нормами моралі і моральними принципами; розуміння культури сімейних стосунків; уміння долати перешкоди; вироблення в собі опору шкідливим звичкам, свідомого ставлення до здоров’я як провідної цінності. Як засвідчили результати педагогічного експерименту (бесіди з батьками, старшокласниками, результати контрольних робіт тощо), систематична і цілеспрямована робота над розробкою і вдосконаленням моделі випускника профільного класу за зазначеними вище чотирма блоками (напрямами роботи) сприяли розвитку учнів, вихованню свідомості і культури випускників економіко-правового ліцею м.Києва.

Для випускника профільного класу найбільш значущими цінностями, які стосуються психічного розвитку і рівня навченості, є: розвиток пізнавальної сфери, формування мотивів свідомого бажання вчитись, прагнення до самоосвітньої і творчої діяльності; створення емоційної атмосфери, у якій можливе формування культури почуттів, естетичної спрямованості світосприйняття, збагачення емоційного досвіду в процесі соціально-значущої успішної діяльності, розвиток емоційно-образного мислення; здатність до самоаналізу, самооцінки, уміння володіти методами рефлексивного мислення, усвідомлення особистісного сенсу навчання у профільній школі.

До компонентів профільної спрямованості освіти, що притаманні моделі випускника, належать: необхідні уміння (навчально-інтелектуальні, навчально-пізнавальні, навчально-організаційні, інформаційно-пошукові); навички науково-дослідної роботи, які дозволяють виконувати нескладні теоретичні і експериментальні дослідження; свідоме засвоєння системних узагальнених теоретичних знань, необхідних учням певної профільної спрямованості.

Провідним джерелом формування знань і світогляду слугує зміст профільного навчання. Практика свідчить, що зміст гуманітарного профілю з успіхом засвоюють учні з математичним складом розуму – “фізики”, а от “лірики” (гуманітарний профіль) не можуть упоратись із ускладненою програмою з математики, тому склад розуму перших вважають універсальним. Тож для учнів з універсальним складом мислення (фізико-математичний і частково природничий профіль) необхідними є такі характеристики: здатність систематизувати й класифікувати знання (у тому числі інтегровані), переводити їх в комплексні системи знань, які сприяють створенню цілісної картини світу, розвитку аналітичного мислення; володіння узагальненими вміннями, які формуються на основі типових загальнонавчальних умінь і доповнюються надпредметними (рефлексивними) уміннями, науковою інтуїцією; оперування знаковими системами, числами, моделями, схемами, таблицями, кольором, звуком, що переводять системні знання учня в якісно новий стан; здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, закономірності явищ; уміння орієнтуватися в інформаційно насиченому суспільстві, відбирати знання, необхідні для оволодіння професійною компетенцією [Артёмова Л.К. Модель выпускника-гимназиста профильного класса //Педагогика , 2004. - №9. – С.57].

Модель випускника профільного класу дозволить узгодити програми профільних і елективних курсів, вибудувати траєкторію подальшої освіти відповідно до вибору професійного майбутнього. Учитель відповідно до характеристик такої моделі зможе будувати свою педагогічну діяльність: добирати відповідні форми, методи, засоби навчання, оновлювати педагогічні технології.

Орієнтація на модель випускника дозволяє визначитись із особливостями профільного навчання, відмінними від непрофільного. Суть їх полягає в тому, що профільне характеризується широким використанням ряду нових форм і методів урочної і позаурочної роботи (елементи лекційно-семінарської системи, проектна і дослідницька діяльність школярів, експериментальні завдання, наукові експедиції тощо).

Розглянемо їх характеристику. Як основна форма викладу навчального матеріалу в профільних класах застосовується оглядова і установча лекція, проте не в чистому вигляді (стомлює школярів тривалістю), а у вигляді лекцій-бесід, під час яких старшокласники більш активні, вони сперечаються, відповідаючи на навідні питання. Учитель підводить їх до самостійного формулювання висновків. Викладене вчителем “знанняодержання” менш ефективне ніж “знаннядобування”, тобто знання, до яких учень дійшов самостійно, запам’ятовуються на все життя. Лекція-бесіда, евристична бесіда більш ефективні ще й тому, що сприяють установленню тіснішого контакту “вчитель – учень”.

Самостійна робота з підручником, додатковою літературою, іншими джерелами інформації. Націлюючи на роботу з книжкою, треба заздалегідь вказати не лише список літератури, а й де її можна знайти. Якщо робота з книжкою відбувається на уроці, то треба розрахувати час на її виконання, орієнтуючись на “слабшого” учня. Адже буває, що учень не виконав самостійну роботу за підручником не тому, що не зрозумів, а тому, що має низьку техніка читання, тобто повільно читає. На жаль, факт, що учні мало і тому повільно читають, – глобальна проблема. Щоб навчити дітей самостійно працювати з книжкою, виділяти в прочитаному головне, складати план, тези, конспект, треба частіше застосовувати цю форму навчальної діяльності.

До інших джерел інформації відноситься використання на уроках комп’ютерів, де інформація записана на електронних носіях (електронна підтримка навчального курсу). Це можуть бути Інтернет-ресурси, компакт-диски з відеозаписом демонстраційних дослідів, інтерактивні моделі, анімаційні ресурси тощо.

Широке використання їх обмежується браком комп’ютерів, комп’ютерною безграмотністю вчителів та учнів. Проте використанню бази електронних інформаційних ресурсів, Інтернету, як і користуванню електронною поштою для передачі інформації, належить майбутнє.

Оформлення і захист рефератів сприяє розширенню й поглибленню знань школярів, формує навички інформаційного пошуку, спонукає до самостійності мислення. Реферати учнів профільних класів, як правило, доповнюють і розвивають основні питання, що вивчаються на уроках. Складність реферативних робіт зростає у відповідності до дорослішання учнів. Так, якщо у 8-9-х класах реферати не складні і покликані навчити дітей працювати з літературою (аналізувати, узагальнювати), то в 10-11-х класах завдання щодо роботи над рефератом вимагають спостереження, або й наукового експерименту з фіксованим результатом. Виконання рефератів заохочує учнів до набуття дослідницьких навичок, розвиває інтерес до творчості.

Наступною формою роботи на уроках у профільних класах є семінар. На семінар виносяться теми, які пропонувалися для самостійного вивчення за допомогою різних джерел, або якщо тема вимагає всебічного обговорення і узагальнення (наприклад “Теорія електролітичної дисоціації”). Ця форма діяльності на уроці дозволяє активізувати самостійну роботу учнів над літературою, привчає до самостійного набуття знань, розвиває мовлення й мислення, навчає культури дискусії (аргументувати свою думку, не перебиваючи, вислуховувати опонента тощо). Окрім семінарів, у профільних класах набувають поширення й інші активні форми: диспути, які проводять упродовж уроку за заздалегідь заданою темою, дискусії як елемент уроку при обговоренні вужчого, ніж на диспуті, питання, “круглі столи”, дидактичні ігри тощо.

Подобається дітям брати участь у дискусіях, особливо з розглядом міжпредметних питань. На такі заняття запрошуються викладачі інших предметів. Наприклад, з теми “Хімічні джерела струму” учні після розповідей учителів хімії і фізики дискутували, які джерела кращі, а також про призначення цих джерел. Під час дискусії учні або обстоюють власну думку, або поділяють думку опонента, якщо вона виявляється більш переконливою. До активних відносять і ігрову форму проведення занять, яка захоплює всіх учнів. Лауреат Нобелівської премії Луї де Бройль стверджував, що всі ігри, навіть найпростіші, мають багато спільних елементів з роботою вченого. У грі учнів захоплюють труднощі й перепони, які треба подолати, у ній є радість відкриття. Тому в профільних класах особливо необхідна розробка різних типів ігрових уроків (наприклад, “екологічна біржа”, ігрові психологічні тренінги тощо) [Африна Е. Готовимся к профильному обучению //Народное образование. – 2004. - №8. – С.122.].

Обговорення вивченого іноді можна проводити і у вигляді прес-конференцій. У цьому випадку клас ділиться на дві групи – “спеціалістів” і “журналістів”. Іноді на такі заняття запрошуються справжні фахівці, які об’єктивно оцінюють відповіді “спеціалістів” і коректність питань “журналістів”. Заключним етапом прес-конференції є письмовий звіт-репортаж, у якому зберігається авторський стиль і відбивається зміст прес-конференції. Така прес-конференція може бути проведена з тем “Електроліти і неелектроліти”, “Електролітична дисоціація”. Виступи і письмові роботи оцінюються в балах.

Навчальні конференції за певною тематикою проводяться при вивченні найбільш суттєвих і узагальнюючих питань з кількох споріднених тем або зі схожих тем різних предметів. Наприклад, з теми “Білки. Синтез білків”. З вивчених питань призначаються доповідачі (з біології – про синтез білків у організмі, з хімії – про штучне одержання білків хімічним способом (наприклад, інсуліну). Решта учнів класу готує і ставить питання виступаючим, доповнює їх повідомлення. Готуючись до конференції, діти розшукують матеріал, що поглиблено вивчається, шукають відповіді на питання в додаткових джерелах інформації, формуючи свою точку зору. Зазначені форми навчальної діяльності, що мають елементи дискусій, підвищують у школярів інтерес до роботи з додатковими джерелами інформації, розширюють їх кругозір, підвищують інтелектуальний рівень, навчають стисло, виразно й аргументовано висловлювати свої думки. Кінцевою метою зазначених форм навчальної діяльності є формування оціночних суджень з проблемних питань, становлення світоглядних позицій школярів.

У класах фізико-математичного і природничого профілів, де профільними є експериментальні дисципліни (фізика, хімія, біологія) використовуються експериментальні завдання, а в курсі хімії – експериментальні задачі, які розвивають пізнавальну активність і самостійність. Вони можуть проводитись у межах елективних курсів. Наприклад, курс “Основи природничих досліджень” включає різні аспекти підготовки майбутнього дослідника, формування в нього вмінь поводитися з обладнанням і приладами, застосовувати основні методи вимірювання, розрізняти візуальні ознаки спостережуваних фактів і явищ до і після експерименту, форми пред’явлення результатів і оцінку достовірності експериментальних даних, здійснювати систематизацію добутих результатів і формулювати висновки. Такий підхід дозволяє виробити єдині навички і уявлення в учнів природничого профілю про логіку розвитку процесу пізнання, про загальні методи досліджень, загальний підхід до всіх природничих наук, до вивчення явищ природи, загальних законів природи, що дасть змогу спільними зусиллями вчителів фізики, хімії, біології та інших природничих дисциплін сформувати в учнів уявлення про цілісність картини світу.

Найважливішою формою урочної роботи в профільних класах є лабораторні і практичні заняття (роботи). На них учні працюють повністю самостійно, користуючись текстом інструкцій, де вказується послідовність дій. Виконуючи ці роботи, учні можуть користуватись довідковою літературою (наприклад таблицею розчинності речовин у воді). Консультуючись з учителем, вони можуть виконати експериментальну частину роботи і зробити звіт (протокол) про виконання. У ньому вони підтверджують своє вміння застосовувати теоретичні знання для виконання практичних завдань: дають відповіді на теоретичні питання, описують спостережувані явища і дають їм пояснення.

Після вивчення розділу обов’язково проводиться тематична атестація у вигляді усного тематичного заліку чи у вигляді письмової тематичної контрольної роботи, у які включаються питання проблемного характеру, що вимагають переносу знань, творчого їх осмислення, нестандартних підходів до розв’язку.

Урочна робота тісно пов’язана з позаурочною, особливо в класах природничого профілю, де спостереження можуть бути досить тривалими (наприклад, від посіву до збирання врожаю). До позаурочних форм відносяться польові практики, шкільні дослідницькі експедиції (етнографічні, геологічні, історичні – за місцями бойових звитяг тощо), олімпіади, конкурси, тематичні вечори, виставки. У профільних класах позаурочна і урочна (класна) робота стають рівноправними сторонами єдиного навчально-виховного процесу. Лише при такій постановці питання можна досягти позитивних результатів, прагнути до досягнення моделі випускника, досягнення цілей профільної освіти.

Науково-дослідницька діяльність як форма позаурочної роботи дає учням можливість виявити свої здібності. Треба організувати професійно-орієнтовану дослідницьку діяльність школярів, яка забезпечує інтерес до глибшого вивчення профільного предмета, творчий розвиток особистості, прищеплює елементи дослідницької культури (робота обдарованих у міні-колективах на кафедрах вузів, участь у конкурсах, виставках, олімпіадах, спільних публікаціях наукових статей тощо). Завдання вчителя – створити умови для цього і підтримати творчі задатки. У старших класах є потреба у створенні наукового товариства учнів (НТУ), яке займається науково-дослідницькою діяльністю по лінії МАН. В організації такої діяльності виділяються етапи: мотивація науково-дослідної роботи, вибір напрямку дослідження, постановка завдань дослідження, проведення експерименту, обробка результатів експерименту і їх обговорення на засіданні НТУ, оформлення результатів і презентація роботи на науково-практичній конференції [Петунин О.В. Учебная и внеурочная работа в классах естественнонаучного профиля //Педагогика. – 2004. - №8. – С.55].

До досліджень учнів залучають поступово, з повідомлень про попередні дослідження, наприклад, під час польових практик. У профільних 10-11-х класах на базі значно більшого багажу знань і досвіду дослідницької роботи учні можуть виконати більш складні завдання дослідницького характеру (наприклад, “Якісне визначення солей важких металів у грунтах м.Києва” тощо).

Метою шкільних дослідницьких експедицій є збирання матеріалів у польових умовах. Учні класів гуманітарного профілю, що є учасниками НТУ, під час літніх канікул їздять у віддалені села з метою збирання фольклору, вивчення національних традицій, народних звичаїв, побуту. Тематика експериментальних досліджень у класах природничого профілю зазвичай включає питання географії, геології, грунтознавства, гідрології, екології тощо. Навчально-дослідницькі експедиції тривають один-два тижні і складаються з кількох етапів: підготовчий (знайомство зі спеціальною літературою, методами польових досліджень, постановкою проблеми); визначення цілей, ходу, змісту експедиції, розподіл і конкретизація завдань між учасниками проведення експедиції, аналіз матеріалів, узагальнення, висновки за результатами експедиції, підсумкова конференція [Петунин О.В. Учебная и внеурочная работа в классах естественнонаучного профиля //Педагогика. – 2004. - №8. – С.55].

Підсумком тривалої дослідницької діяльності старшокласників під керівництвом науковців, учителів, викладачів вузів стають шкільні науково-практичні конференції, у яких беруть участь переважно учні 10-11-х класів. На конференції заслуховують і обговорюють кращі роботи, виконані під час навчально-дослідницьких експедицій, польових практик, у лабораторіях науково-дослідних установ у позаурочний час. Відповідно до тематики робіт працюють секції (на природничому профілі: біології, екології, медицини, фізики, хімії). Кращі роботи нагороджуються дипломами, а їх автори одержують рекомендацію для участі в конференціях на більш високому щаблі.

Предметні олімпіади для учнів профільних класів – це змагання з профільних предметів. Участь, а головне, перемога в олімпіаді сприяє мотивації у навчанні, допомагає у виборі професії, подальшого життєвого шляху. Учням профільних класів для успіху на олімпіаді навіть з профільної дисципліни потрібна особлива, додаткова підготовка, тому що учасникам пропонують завдання, які виходять за межі профільного вивчення того чи іншого предмета. До того ж перевага надається не стільки конкретним знанням, скільки раціональності методів розв’язку задач, оригінальності ідей з їх обгрунтуванням, аргументації висновків, умінню виконувати експеримент.

Поєднання знань і способів діяльності (актуальний діяльнісний аспект змісту) забезпечить учням профільних класів можливість розвитку інтелектуальних здібностей, набуття досвіду дослідницької діяльності, засвоєння складнішого порівняно із стандартом змісту навчання.

Звичайно, зазначені види діяльності учасників навчального процесу – вчителя і учня не можуть різко вплинути на формування якоїсь однієї конкретної риси учнів профільного класу із запропонованої моделі, а запропонована модель вчителя профільного класу не може докорінно змінити на краще якусь окрему рису конкретного учня, але поєднання в профільних класах перелічених форм і методів роботи, використання сучасних технологій у комплексі безумовно мають позитивно вплинути на результати профільного навчання відповідно до його цілей.

Готовність учителя до роботи в умовах профільного навчання

Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції, загальної культури. Вчити по-різному – означає розробляти зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання й виховання з метою забезпечення оптимальних умов для розвитку школярів. Вчитель вже не є єдиним і головним джерелом інформації, а, насамперед, організатором самостійної роботи учнів та консультантом.

Вирішальною педагогічною умовою організації профільного навчання в загальноосвітній школі є формування складу педагогічних кадрів, які мають забезпечувати профільну, допрофільну, загальноосвітню підготовку учнів. Освітня практика підтверджує доцільність підготовки не вузькоспеціалізованого педагога, викладача конкретного навчального предмета, а фахівця, здатного викладати цикл споріднених дисциплін, обізнаного з інноваційними педагогічними технологіями, методиками активного навчання тощо.

Учитель профільної школи повинен бути спеціалістом високого рівня, відповідного профілю та спеціалізації, щоб забезпечувати варіативність та особистісну орієнтацію навчально-виховного процесу через послідовне, педагогічно доцільне проектування індивідуальних освітніх програм розвитку особистості; пррактичну орієнтацію освітнього процесу через введення інтерактивних, ефективних технологій, проектно-дослідницьких методів, поширення навчального співробітництва; остаточне профільне самовизначення старшокласників і формування здібностей та компетентностей, необхідних для продовження професійної освіти.

Ці вимоги потребують модернізації педагогічної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки освітян.

Для профільної школи потрібний учитель, здатний генерувати інноваційні ідеї, який проявляє професійний інтерес до розробки й реалізації нових навчальних програм, володіє високим інтелектуальним потенціалом та науковою компетентністю, різними методами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці; має ґрунтовну методичну підготовку; проводить разом з учнем пошуково-дослідницьку роботу, зміцнює й розвиває емоційно-мотиваційну сферу підлітків.

Водночас сучасна педагогічна дійсність характеризується суперечливими тенденціями: зростання вимог8 до школи з боку суспільства і низький соціальний статус професії вчителя, відсутність мотивації вчителя до продуктивної професійної діяльності; неузгодженість змісту педагогічної освіти з новими цілями й змістом навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі; відсутність належного теоретико-практичного забезпечення змін у підготовці майбутніх учителів до виховної, соціально-корекційної, профорієнтаційної роботи; переважання еклектичного підходу до вибору методологічних орієнтирів виховання, обмежений доступ учителів до фахових інформаційних джерел. Функції вчителя розширились та ускладнились. Вони охоплюють тепер навчальну, виховну, розвивальну, культурно-просвітницьку, соціально-педагогічну, корекційну, комунікативну, проектну, інноваційну, дослідницьку та ін.

Організація профільного навчання в загальноосвітній практиці передбачає створення можливостей для диференціації, урахування освітніх потреб, нахилів і здібностей старшокласників, що сприяє їхньому професійному самовизначенню.

Варто конкретизувати критерії оцінювання та самооцінки професійної компетентності вчителя, який організує профільне навчання у загальноосвітній школі. На основі наукового узагальнення державних стандартів визначено критерії відбору змісту вищої педагогічної та післядипломної освіти з урахуванням методологічних концептуальних розробок учених Н. Бібік, Л. Вовк, В. Гриньової, О. Савченко, О. Сухомлинської, Л. Хомич та інших.

Учитель профільної школи повинен знати:

  • основоположні документи: закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Концепцію профільного навчання в старшій школі;
  • національну доктрину розвитку освіти в Україні;
  • регіональні програмні документи;
  • концепцію і статут загальноосвітнього закладу, в якому працює;
  • основи особистісно орієнтованої педагогіки, індивідуального, гуманістичного підходів та способи їх реалізації у шкільній практиці;
  • наукову інформацію та зміст предметів базового й профільного рівнів;
  • порядок організації факультативів та елективних курсів;
  • методику організації проектної, науково-дослідницької, пошукової діяльності учнів.

Учитель профільної школи повинен уміти:

  • проектувати навчальний процес, дослідницьку, індивідуальну пошукову діяльність учнів;
  • застосовувати різні види й форми діяльності учнів (навчальні проекти, індивідуальні, групові заняття, самостійну роботу, практику, роботу в лабораторії);
  • застосовувати поряд з традиційними нові форми, методи й засоби педагогічного діагностування, розробляти індивідуальні освітні програми, педагогізувати середовище;
  • формувати логіку викладання профільних дисциплін, виходячи з потреб і нахилів учнів;
  • діагностувати й контролювати стадії особистісного та колективного розвитку;
  • розробляти заходи корекційно-педагогічного впливу;
  • застосовувати методи й технології навчання, які б формували навички збору та аналітичної обробки інформації, стимулювали самодіяльність учнів, збагачувати досвід відповідаль6ної діяльності, виробляли навички самоорганізації, розвивали ціннісні орієнтири;
  • використовувати в системі профільного навчання новітні інформаційні технології, елементи модульного, дистанційного навчання;
  • забезпечувати практичну спрямованість навчально-виховного процесу, формування універсальних компетенцій (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, інформаційної, громадянсько-правової тощо);
  • сприяти професійному самовизначенню старшокласників.

На основі зазначених критеріїв було проведено анкетування вчителів загальноосвітніх шкіл м. Києва – слухачів курсів підвищення кваліфікації ІППО. В опитуванні взяли участь 276 вчителів-предметників основної і старшої ланки загальноосвітньої школи. За результатами анкетування з’ясовано, що % вчителів вважають ступінь актуальності запровадження профільного навчання в загальноосвітній школі високим. На запитання “Чи кожний учитель може працювати у профільній школі?” ствердно відповіли лише 57%, 35% відсотків дали заперечну відповідь, не змогли відповісти 18%.

Серед основних вимог до вчителя профільної школи вчителі назвали глибоке знання профільних (циклу споріднених) предметів (94% опитаних) та володіння методикою науково-дослідної роботи (67% опитаних).

Водночас менш як половина респондентів до вимог віднесла вміння організовувати елективні курси та інформаційну обізнаність із науково-методичним забезпеченням профільного навчання. Щодо знайомства з Концепцією профільного навчання, то лише 72% респондентів ознайомлені з нею, а знаннями принципів організації профільного навчання, викладених у документі, володіють лише 63 % опитаних.

Рівень власної готовності до роботи в профільній школі високо оцінюють лише 69 % респондентів.

Підтримуємо думку дослідників, що найбільш доцільними формами професійно-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах, курсової перепідготовки та підвищення кваліфікації вчителів, що організують допрофільне навчання в основній та профільне навчання у старшій ланці середньої загальноосвітньої школи, є навчання, в якому моделюється соціопредметний зміст професійної діяльності вчителів, а засвоєння ними абстрактних знань як знакових систем формує базу цієї діяльності.

Розглянемо навчально-дисциплінарну модель педагогічного процесу, яка була чи не єдиною вчора, а подекуди залишається й сьогодні, і профільно зорієнтовану, що мала б стати основною з переходом на профільне навчання.

Порівняння моделей педагогічного процесу

(За А. Самодріним)

Елемент процесу

Навчально-дисциплінарна модель

Профільно зорієнтована модель

Мета

Набуття знань основ наук, стандартизація поведінки і напряму думок

Розвиток нахилів і здібностей, відповідних умінь і навичок, формування наукового світогляду. Розвиток якостей творчої особистості майбутнього громадянина і професіонала

Зміст

Засвоєння матеріалу програми, відпрацювання стереотипу поведінки

Присутність варіативних траєкторій освіти. Оволодіння методами пізнання і творчої діяльності, формування переконань як сплаву знань і дій, володіння механізмами професійного самовизначення

Мотиви

Оцінки, заклики, умовляння, заборони, покарання

Радість від процесу пізнання, пробудження творчої активності, досягнутих успіхів; різні види заохочення.

Методи

Пояснення, заучування матеріалу, повторення, опитування, екзамени, диктат учителя, зрівнялівка

Проблемний виклад матеріалу, залучення учнів до спільного пошуку істини, виконання творчих завдань, співпраця педагогів і учнів, індивідуальний підхід до вихованців.

Домінантні форми

Фронтальні заняття за типом шкільного уроку

Гра - робота трансформується в роботу-гру (профіль, творчість), самоосвіта, дослідницька діяльність

Очікувані результати

Відповідність знань програмним вимогам, слухняність, упевненість у володінні істиною

Уміння застосовувати знання на практиці, звичка нічого не сприймати на віру, здатність до самоаналізу, самовдосконалення, вміння творчо працювати, соціальна активність, відповідальність, постійне самовдосконалення

Беручи за основу профільно зорієнтовану модель педагогічного процесу, бачимо, що загальні професійні вимоги до вчителя, який повинен забезпечувати профільне навчання предмета, поповнюються особливими вимогами. Це зумовлено тенденціями інтеграції та диференціації у сучасній освіті, переходом від традиційного до інноваційного типу навчання, позитивним впливом інтегративних знань і умінь вчителя на результативність його педагогічної діяльності загалом.

Учитель профільної школи має забезпечувати:

  • Варіативність та особисту орієнтацію навчального процесу
  • Практичну орієнтацію навчального процесу
  • Завершення профільного самовизначення старшокласників і формування в них здібностей для продовження навчання у відповідній сфері професійної освіти, самоосвіти
  • Використовувати сучасні педагогічні технології, суть яких полягає в попередньому проектуванні процесу навчання
  • Визначальними мають бути групова робота, учнівські диспути, рольові ігри, керовані дослідження та самостійні проекти, розігрування діалогів, ведення бесіди тощо.

Чи готові педагоги і що потрібно розуміти під готовністю вчителя до роботи в умовах профільного навчання?

Під готовністю вчителя до роботи в умовах профільного навчання потрібно розуміти єдність психологічного, педагогічного та предметного забезпечення вимог до тих видів професійної його діяльності, які забезпечать реалізацію і якість профільного навчання (М. Пайкуш)

Психологічна готовність є фундаментальною умовою ефективної і надійної діяльності фахівця. Вона дозволяє результативно і вірно застосовувати свої знання, особистісні якості, зберігати емоційно-вольову стійкість при виникненні непередбачених ситуацій. Таким чином психологічне забезпечення вимог готовності педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

  • психологічної готовності до викладання предмета в різних типах навчальних закладів (здатність вчителя без психологічного дискомфорту переключатися на дещо інший вид діяльності, зумовлений специфікою ЗНЗ);
  • психологічної готовності до викладання предмета на різних рівнях (стандарту, академічного, профільного);
  • психологічної готовності до діагностики здібностей учнів до предмета;
  • психологічної готовності до професійної орієнтації учнів профільних класів, що вимагає вмілого управління пізнавальною діяльністю учнів і орієнтацією на рівень майбутньої професійної діяльності (тут необхідна особлива толерантність вчителя);
  • психологічної готовностідо мотивації вивчення предмета на різних рівнях.

Педагогічну готовність педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

  • готовності до профільної диференціації змісту предмета;
  • готовності до забезпечення наступності між профільним навчанням та професійною підготовкою;
  • готовності до реалізації різних форм організації профільного навчання;
  • готовності до професійної орієнтації учнів
  • готовності до реалізації інтеграції знань та міжпредметних зв’язків.

Предметну готовність педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

  • готовності передбачати фундаментальні знання з базового предмета;
  • готовності передбачати відповідний рівень загальної культури і професійної компетентності.

Профільні дисципліни дають можливість вчителям-предметникам не лише викладати відповідний матеріал, але й ознайомити учнів з професіями, в яких їх предмет відіграє важливу роль. Тому слід в процесі викладання предмету

  • виразніше показати учням ті сторони знань і навиків, які мають практичне значення для сучасної виробничо-трудової діяльності,
  • сформувати у них вірне розуміння суспільного характеру цих знань і навиків,
  • збудити до них інтерес.
  • захопити школярів перспективою практичного застосування отримуваних ними знань.

Так, наприклад, учитель математики в класах фізико-математичного, науково-природничого, технічного профілю знайомить учнів з видатними відкриттями в науці і техніці, з біографією відомих вчених. За рахунок позакласних годин проводить екскурсії на підприємства. Вчитель іноземної мови в класах гуманітарного, філологічного профілю може більш ретельно розповісти учням про роботу перекладача, лінгвіста, журналіста тощо.

Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі в будь-якому профілі навчання є:

  • знайомити учнів з різними видами праці і професії;
    вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси;
  • консультувати учнів з питань, які пов’язанні з продовження навчання та працевлаштуванням.

Вчитель повинен продумати, з якою професією доречно ознайомити учнів у межах програмної теми, враховувати спільні основи профорієнтації під час вивчення різних навчальних предметів.

Для проведення профорієнтаційної роботи в рамках свого предмета, вчитель-предметник повинен мати теоретичну та практичну підготовку.

Теоретична підготовка включає:

  • знання цілій, задач профорієнтації,
  • методів її реалізації в умовах відповідного предмета,
  • психолого-педагогічні основи проблеми.

Практична підготовка включає:

  • знання методики профорієнтаційної роботи в умовах викладання відповідного предмета;
  • вмінь та навиків проведення різних заходів (бесід, зустрічей, екскурсіїй тощо).

Урок є основною формою навчально-виховного процесу, і від того, наскільки серйозно відноситься вчитель-предметник до включення в хід уроку профорієнтаційного матеріалу, буде залежати ефективність роботи всієї школи при підготовки учнів до основного, правильного вибору професії.

Основними формамипрофорієнтаційної роботи вчителя-предметника при вивченні програмних тем є:- бесіда про професії, які пов’язанні з матеріалом;що вивчається
- розв’язування різних типів задач з практичним змістом;
- участь в олімпіадах, вечорах, теоретичних конференціях;
- екскурсії на підприємства, виставки;
- зустріч із спеціалістами;
- проведення тематичних, літературно-художніх вечорів, усних журналів
.

Назамітку вчителеві-предметнику:

Здійснюючи допрофільну підготовку, необхідно врахувати:

Головна мета - формування особистості зі стійкими навичками до самооцінки і самореалізації. Учень 7-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я знаю, що мені потрібно вчити» та мотивацію «Я хочу вчитися, як вибрати профіль навчання».

Головна вимога – організація професійно зорієнтованого проектного навчання.

Зміст роботи складається з трьох блоків:

І блок загальноосвітній (базовий компонент): забезпечує загальний розвиток учнів; сприяє становленню особистості підлітка, цілеспрямованому виявленню та розвитку здібностей. Цей блок підпорядкований базовому навчальному плану, що відповідає державному стандарту. Притому чітко простежується відмінність у методиках викладання курсів з урахуванням переважної професійної зорієнтованості учнів класу.

ІІ блок інтегративний когнітивно-практичний: дає можливість учням вибірково і цілеспрямовано зреалізувати свої природні таланти під час дослідницьких занять у системі обов’язкових та додаткових (з варіативної складової навчального плану) дисциплін. Критеріальні вимоги до проектного навчання та класифікація проектів: наявність значущої проблеми в пізнавально-теоретичному та практично-прикладному плані; необхідність застосування інтегрованих знань; поетапність. Психолого-педагогічні можливості: пробудження особистісного потенціалу школяра; повноцінна реалізація цільового компонента; різноплановість, різнофункціональність, мобільність; практична спрямованість, перспективність.

III блок варіативний: фахові курси за вибором, спецкурси, факультативи.

ІV блок творчо-позашкільний: участь в олімпіадах (див. додаток 5), творчих конкурсах, гуртках, секціях

V блок профорієнтаційний, який набуває системно-структурного характеру.

Назамітку організаторові профільного навчання:

Навчаючи учителів-предметників, класних керівників особливостям профорієнтаційної роботи, доцільно організувати:

1. Семінари для вчителів, які здійснюють допрофільну підготовку (директорів ЗОШ) «Роль проектного (професійно орієнтованого) навчання (варіативних спецкурсів) у допрофільній підготовці учнів 8-9 класів» (спільно з методистами-предметниками).

2. Тематичні методичні тижні «Форми допрофільної підготовки».

3. Розробку психолого-педагогічної програми «Науково-методичний супровід допрофільної підготовки».

4. Публікацію методичних рекомендацій, списків літератури, програм спецкурсів та факультативних занять, збірників.

5. Ввивчення ринку праці в районі, видання спільном з центром зайнятості бюлетенів «Випускнику основної школи – про актуальні професії».

6. Моніторинг ефективності допрофільної підготовки, використання варіативної частини навчальних планів шкіл та інших ЗНЗ.

7. Встановлення ефективності допрофільної підготовки на основі порівняльної характеристики результатів олімпіад, творчих конкурсів.

8. Районні батьківські форуми з питань профорієнтації та профільного навчання.

9. Ввідкриті уроки з предметів допрофільної підготовки у рамках шкільних та міжшкільних методоб’єднань (методкомісій).

10.Піар-акції з питань вибору учнями профілів навчання у ЗМІ.

11.Районне свято професій.

12.Аналіз кадрового, науково-методичного забезпечення обраних ЗНЗ профілів, врахування запитів учнів та соціальної кон’юнктури.

Кiлькiсть переглядiв: 104

Коментарi